ЗАХОДИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИМОГ КРЕДИТОРІВ У ПРОЦЕДУРІ БАНКРУТСТВА

ЗАХОДИ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИМОГ КРЕДИТОРІВ У ПРОЦЕДУРІ БАНКРУТСТВА

З винесенням ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство пов'язані певні правові наслідки; виникає комплекс процесуальних правовідносин, серед яких важливе місце займає забезпечення грошових вимог кредиторів.

19.01.2013 набрав законної сили Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції від 22.12.2011 №4212-ІV (далі – Закон).

Статтею 1 Закону визначено такі категорії кредиторів:

-конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

-поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство;

-забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника.

Таким чином, кредиторами у справі про банкрутство можуть бути будь-які юридичні або фізичні особи, які мають у встановленому порядку підтверджені відповідними доказами грошові вимоги до боржника, вимоги щодо виплати заробітної плати, а також щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

У виборі заходів забезпечення вимог кредиторів суду слід враховувати, що такі заходи не повинні   унеможливлювати оперативно-господарську діяльність  боржника, тобто не мати характеру повної заборони на здійснення перерахування коштів, передачу майна,  укладення угод, необхідних для провадження такої діяльності.

            За будь – яких обставин, вжиття заходів  щодо забезпечення вимог кредиторів є правом суду, при цьому підстави застосування таких заходів мають ґрунтуватися на балансі інтересів боржника та його кредиторів та оцінюватися, перш за все, на достатніх доказах або обґрунтованих припущеннях, що невжиття відповідних заходів унеможливить (значно ускладнить) процедуру задоволення вимог кредиторів.

Господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходи щодо забезпечення грошових вимог кредиторів згідно законодавством, про що виноситься ухвала, а саме:

-накладати арешт на конкретне рухоме майно боржника;

-зобов’язувати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вживати інші заходи для збереження його майна;

-забороняти посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти певні дії щодо майнових активів боржника;

-позбавлення боржника права розпорядження його нерухомим майном без згоди розпорядника майна або суду, який розглядає справу про банкрутство.

Частина 9 статті 16 Закону містить імперативну норму, за приписами якої суд в ухвалі про порушення справи про банкрутство вживає заходів до забезпечення вимог кредиторів  шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.

Встановлення  в Законі особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не припускає задоволення цих  вимог  в  індивідуальному порядку та спрямоване на забезпечення визначеності об'єму його майна протягом усієї процедури банкрутства,  створення  необхідних умов  як  для  подолання  неплатоспроможності боржника,  так і для більш повного задоволення  вимог  кредиторів,  що  проявляється  у забезпеченні  усіх  кредиторів  рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог,  реалізації їх прав  і  законних  інтересів.

За таких умов у справі про банкрутство вирішується завдання справедливого і пропорційного розподілу серед кредиторів майнової (конкурсної) маси боржника.

Виключення з цього правила можуть бути встановлені лише самим Законом, зокрема у разі  задоволення  вимог  поточних кредиторів, вимог щодо оплати (стягнення) заробітної плати та інших вимог, на які не розповсюджується дія мораторію.

Своєчасне застосування механізму забезпечення вимог кредиторів є найважливішою умовою захисту інтересів сторін у процедурі банкрутства.