Визначення строку виконання боржником грошового зобов’язання, яке виникло на підставі договору купівлі – продажу

Визначення строку виконання боржником грошового зобов’язання,

яке виникло на підставі договору купівлі – продажу.

З укладанням договору купівлі – продажу у кожної із сторін виникають як права, так і обов’язки.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин купівлі – продажу.

Передача позивачем відповідачу товару за накладними та підписання покупцем видаткових накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема статті 9 вказаного Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин свідчить про виникнення між ними правовідносин, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі – продажу та які регулюються нормами глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) «Купівля – продаж».

Відповідно до статті 692 ЦК України, яка розміщена у главі 54 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частиною другою статті 530 ЦК України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наведена норма матеріального права розміщена у главі 48 ЦК України «Виконання зобов’язань» і носить загальний характер, тобто, може бути застосована до будь – яких видів договірних зобов’язань, які виникають у цивільному обороті.

Отже, загальні положення частини 2 статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до правовідносин купівлі – продажу, що склалися між сторонами у спрощений спосіб, оскільки термін виконання зобов’язання, що випливає з правовідносин купівлі – продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права – статтею 692 ЦК України, відповідно до якої, як зазначено вище, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Факт отримання товару покупцем підтверджений видатковими накладними є самостійною підставою для виникнення обов’язку у покупця здійснити розрахунки за отриманий товар.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб’єктів, зобов’язані поновити їх не чекаючи пред’явлення їм вимоги (претензії) чи звернення до суду.

Така правова позиція підтримана судами вищих інстанцій та відображена Вищим господарським судом України в оглядовому листі «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 01-06/767/2013 від 29.04.2013 за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України.

Суддя господарського суду

Луганської області                                                                                                Р.Є. Якушенко