Окремі аспекти охорони та захисту права власності на об’єкти нерухомого майна в контексті запровадження нової процедури державної реєстрації речових прав на нерухомість

Окремі аспекти охорони та захисту права власності на об’єкти нерухомого майна в контексті запровадження нової процедури державної реєстрації речових прав на нерухомість.

На перший погляд, складна назва статті може викликати певну незрозумілість для читача, однак суть теми зводиться до роз’яснення деяких особливостей нової процедури державної реєстрації речових прав на нерухомість.

З 1 січня 2013 року в Україні державна реєстрація прав на нерухоме майно (житлові будинки, квартири, будівлі, земельні ділянки, тощо) проводиться за спрощеною процедурою за принципом "єдиного вікна". Зменшилась кількість інстанцій для проведення державної реєстрації прав. Раніше державну реєстрацію права власності на нерухомість (крім земельних ділянок) проводили Бюро технічної інвентаризації, реєстрацію права власності на земельні ділянки – територіальні органи Держземагенства, видачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно на цих ділянках здійснювали органи місцевого самоврядування. Нотаріус реєстрував правочини з нерухомим майном. Тобто існувала подвійна реєстрація – реєструвалось як саме право власності, так і правочин щодо переходу цього права. На сьогодні існує лише державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, яку здійснює Державна реєстраційна служба (далі – ДРС) (а саме територіальні підрозділи на місцях) і нотаріуси. Реєстрація правочинів щодо нерухомості вже не проводиться.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно (права власності, оренди та інших) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно. Державна реєстрація покликана забезпечити охорону та захист прав та законних інтересів власників, користувачів нерухомого майна шляхом створення додаткових гарантій для них. Вона зводить до мінімуму можливість недобросовісних осіб реєструвати на себе права, які їм не належать, а тому створює перешкоди для проведення незаконних операцій з нерухомістю. Державна реєстрація прав є обов’язковою, оскільки відповідно до ст.ст. 331 та 334 Цивільного кодексу України та ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” права на нерухоме майно виникають з моменту такої реєстрації.

У деяких громадян виникає питання, чи потрібно реєструвати права власності, набуті до 2013 року? Відповідь: ні. Права, зареєстровані до 2013 року, визнаються державою та вважаються зареєстрованими. Однак, з моменту свого створення Державний реєстр речових прав є пустим, а заповнюється він поступово за заявою власників майна. Так, якщо права на нерухомість, набуті до 2013 року, не були зареєстровані в БТІ і громадянин бажає відчужити своє майно, то він повинен звернутися до ДРС для реєстрації свого права власності у новому реєстрі і вже після цього звертатися до нотаріуса, який буде реєструвати перехід цього права. Якщо ж право власності було зареєстроване в БТІ, то громадянин одразу може звертатися до нотаріуса, який перенесе відомості про право власності з раніше діючих реєстрів і зареєструє перехід цього права до нового власника. Тобто, ДРС здійснює так звану первинну реєстрацію. Нотаріуси здійснюють вторинну реєстрацію, коли відбувається перехід права (договори купівлі-продажу, міни, дарування, оформлення спадщини). У разі, якщо людина не має наміру вчинити дії з нерухомим майном, державна реєстрація прав у єдиному Державному реєстрі прав проводиться за бажанням власника чи користувача.

Законом встановлений термін здійснення державної реєстрації - не більше 14 робочих днів, а також єдина плата за цю послугу по всій Україні незалежно від об’єкту нерухомості: державне мито - 119 грн. та 120 грн. за надання витягу з Державного реєстру речових прав. Однак, власники об’єктів спільної часткової власності (наприклад, коли власниками однієї квартири є декілька осіб) самостійно платять за реєстрацію своєї частки та отримують окремі витяги.

Проаналізувавши основні аспекти нової процедури державної реєстрації прав на нерухомість, можна з впевненість сказати, що вона спрямована на гарантування державою охорони та захисту прав власників нерухомого майна, однак має бути належним чином роз’яснена громадянам та надалі вдосконалюватися.

Суддя господарського суду

Луганської області                                                                                                І.М. Отрош