Обов’язковий викуп акцій емітентом

Обов’язковий викуп акцій емітентом.

З набуттям чинності Законом України «Про акціонерні товариства» у багатьох акціонерних товариств гостро стало питання щодо обов’язкового викупу акцій.

Стаття 68 зазначеного Закону встановлює, що кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про:   1)злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділ, зміну типу товариства; 2)вчинення товариством значного правочину; 3)зміну розміру статутного капіталу.

Акціонерне товариство у цих випадках зобов'язане викупити належні акціонерові акції.

Порядок реалізації акціонерами права вимоги обов'язкового викупу емітентом належних їм акцій встановлено статтею 69 Закону України «Про акціонерні товариства».

Ціна викупу акцій не може бути меншою, ніж їх ринкова вартість.

Ціна викупу акцій розраховується станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій.

Ринкова вартість акцій визначається в порядку, встановленому статтею 8 цього Закону, а саме: 1) для акцій, які не перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність; 2) для акцій, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок.

Договір між акціонерним товариством та акціонером про обов'язковий викуп товариством належних йому акцій укладається в письмовій формі.

Протягом 30 днів після прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій, акціонер, який має намір реалізувати зазначене право, подає товариству письмову вимогу. У вимозі акціонера про обов'язковий викуп акцій мають бути зазначені його прізвище (найменування), місце проживання (місцезнаходження), кількість, тип та/або клас акцій, обов'язкового викупу яких він вимагає.

Протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов'язковий викуп акцій товариство здійснює оплату вартості акцій за ціною викупу, зазначеною в повідомленні про право вимоги обов'язкового викупу акцій, що належать акціонеру, а відповідний акціонер повинен вчинити усі дії, необхідні для набуття товариством права власності на акції, обов'язкового викупу яких він вимагає.

Оплата акцій здійснюється у грошовій формі, якщо сторони в межах строків, установлених у цій статті, не дійшли згоди щодо іншої форми оплати.

Відповідно до частини третьої ст. 70 Закон України «Про акціонерні товариства» якщо на дату проведення загальних зборів неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться акціонерним товариством у ході поточної господарської діяльності, загальні збори можуть прийняти рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості.

До недавнього часу дискусійним залишалося питання: чи є підставою для виникнення в акціонера права вимагати обов'язкового викупу акцій прийняття загальними зборами акціонерів рішення про попереднє схвалення значних правочинів?

Судова практика з цього питання складалася неоднозначна. Остаточну крапку в дискусії поставив Верховний Суд України. Судова палата у господарських справах Верховного Суду України 21 травня 2013 року прийняла постанову у справі № 07/5026/796/2012, в якій зазначила наступне: «Законодавець розмежовує поняття «рішення про вчинення значного правочину», а також «рішення про попереднє схвалення значних правочинів». При цьому, прийняття загальними зборами акціонерів рішення про зчинення значного правочину кореспондує виконавчому органу товариства обов'язок вчинити конкретний значний правочин. У той же час, прийняття загальними зборами акціонерів рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть ним вчинятися протягом року, означає лише згоду на можливість вчинення значних правочинів у майбутньому. І це не має наслідком реального настання юридичного факту, з яким закон пов'язує виникнення в акціонерного товариства обов'язку здійснити викуп акцій акціонера».

Таким чином, Верховний Суд України дійшов до висновку, що вимога законодавства щодо обов’язкового викупу емітентами своїх акцій, якщо їх міноритарії не дозволяють укладати значні правочини, не розповсюджується на «попереднє схвалення» таких правочинів.

Суддя господарського суду Луганської області                                  Є.А. Лісовицький