Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Зокрема, у відповідності до ст. 1212 даного Кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Виходячи з судової практики розгляду спорів даної категорії, яка є достатньо розповсюдженою, прикладами першого виду зобов‘язань можуть бути такі: повторна помилкова оплата рахунків за товари, роботи, послуги; помилкова оплата коштів неналежному отримувачу; оплата рахунку за послугу, яку фактично не отримано тощо. Щодо прикладів другого виду (безпідставного збереження майна), то можливо навести наступне: несплата комунальних послуг, наданих без договору; виконання зобов‘язань замість третіх осіб; несплата набувачем грошових коштів потерпілому за користування майном, яке взяв потерпілий в оренду.
При зверненні заінтересованих осіб до суду їм слід пам‘ятати, що обов‘язок повернути безпідставне отримане майно є різновидом цивільно-правової санкції, а не мірою відповідальності, тому наявність вини в поведінці особи, що безпідставно збагатилася, не вимагається. Саме тому у ч. 2 ст. 1212 ЦК України законодавцем передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
У відповідності до ч. 3 даної норми цивільного законодавства положення глави 83 застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Як правило, у більшості випадків позови, які обґрунтовані посиланням на ст. 1212 ЦК України у якості нормативно-правової підстави вимог, є такими, що задовольняються судом, оскільки позивачі належним чином доводять факти помилкового перерахування коштів, коли суд перевіряє існування належних реквізитів платника та отримувача коштів, факт проведення платежу установою банку за помилково вказаними реквізитами у платіжному дорученні.
Що стосується такого різновиду спорів, як стягнення вартості безпідставно наданих комунальних послуг, то, при їх вирішенні суд, насамперед, перевіряє факти реального надання таких послуг відповідачам та приєднання споживачів до відповідних систем комунального господарства. Безумовно, ретельній перевірці підлягають розрахунки позовних вимог, які у таких випадках не ґрунтуються на згоді сторін через відсутність договірних правовідносин.
Особливу увагу сторін даної категорії господарських спорів слід звернути на правильне обґрунтування своїх вимог та заперечень з посиланням на ст. 1212 ЦК України у разі розірвання договору у судовому порядку або визнання його недійсним, коли заінтересована сторона отримує право повернути виконане однією із сторін у зобов‘язанні або повернути виконане за недійсним правочином.
Щодо узагальнення судової практики у спорах щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підставі, то певну правову позицію з даної тематики Вищим господарським судом України висловлено в Інформаційному листі ВГСУ від 24.11.11 № 01-06/1642/2011.
Суддя господарського суду
Луганської області Н.М. Зюбанова
_03_03.png)
