ВИРІШЕННЯ СПОРІВ ПРО ДОСТРОКОВЕ ПОВЕРНЕННЯ КРЕДИТІВ (стаття судді Василенко Т.А.)

Однією з умов  життєздатності економіки України є стабільне функціонування кредитно-банківської системи. Нині економіка нашої країни  перебуває у критичному стані. Ми  спостерігаємо за швидкими темпами зростання інфляції, у наслідок чого знецінюється національна валюта, а це у свою чергу, призводить до істотного зменшення доходів населення. Негативні чинники, що склалися в Україні, у тому числі й проведення антитерористичної операції на сході країни, унеможливлюють нормальне виконання господарських договорів, виникають складнощі в якісному та своєчасному виконанні зобов’язань за кредитними правовідносинами.

Юридичною основою системи кредитування є кредитний договір. При цьому, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Кожна сторона договору має як права, так і відповідні обов’язки, які повинні виконуватися належним чином. У разі порушення зобов’язання для сторін настають відповідні правові наслідки, у тому числі і негативні. Наприклад, такими наслідками можуть бути зміна умов зобов’язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судова практика свідчить, що  значна кількість спорів з кредитних правовідносин виникає у зв’язку з несвоєчасним виконанням позичальниками, взятих на себе договірних зобов’язань. Як правило, це неможливість своєчасного повернення кредиту повністю чи частково або порушення термінів  сплати відсотків за користування кредитними коштами.  Трапляються випадки порушень зобов’язань з боку позичальників внаслідок  збиткової діяльності, відсутності фінансових ресурсів. Водночас, існують ситуації, коли позичальник взагалі не бажає повертати кредит.

         Основними нормативно-правовими актами, які регулюють зміст кредитних правовідносин, є глава 71 Цивільного кодексу України та Закон України «Про банки і банківську діяльність» .

            Так,  за період січень – червень 2016 року господарським судом Луганської області було розглянуто 293 справи у спорах, що виникають з кредитних правовідносин, з яких  у 284  випадках позови банків були задоволені повністю або частково. Практика суду свідчить, що в 2016 році найпоширенішими були спори щодо виконання кредитних договорів, зокрема дострокового повернення кредитів.

            Основною причиною таких вимог є порушення позичальником термінів погашення кредиту, повернення певної частини позики, прострочення сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідно до  ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, банк як позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики та сплати відсотків у разі прострочення позичальником повернення чергової частини позики (якщо договором передбачено обов'язок позичальника повертати позику частинами ).

            Тобто, звернення до суду з вимогою дострокового повернення всієї суми кредитних коштів, у зв’язку з порушенням умов договору не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов’язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника.  При невиконанні позичальником рішення суду у кредитора виникає право стягувати суми, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК, оскільки зобов’язальні правовідносини не припинилися. Адже у ст. 599 ЦК зазначено, що зобов’язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином (а не в силу ухвалення рішення суду).

             Зазначені положення законодавства, як правило, вносяться до відповідних пунктів кредитних договорів та використовуються банками як засіб впливу на недобросовісних позичальників.

           Умовами кредитного договору сторони встановлюють зобов’язання позичальника здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором. Також встановлюється обов’язок  позичальника  сплачувати щомісяця відсотки за користування кредитом, а як наслідок невиконання  цих зобов’язань - сплатити пеню за порушення строків повернення кредиту та відсотків за користування ним.

           Якщо позичальником порушуються будь-які умови кредитного договору, банк має право розцінювати його дії як невиконання або неналежне виконання зобов'язань. Це може спричинити настання правових наслідків, передбачених договором або чинним законодавством, в тому числі і  вимогу щодо дострокового повернення всієї суми кредиту.

При цьому направлення письмової вимоги про дострокове  повернення  всієї суми кредиту позичальнику не є обов’язковим. У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002  року у справі № 1-2/2002 зазначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб’єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тобто, звернення позикодавця з позовом до суду про дострокове повернення кредиту у зв’язку з порушенням позичальником зобов’язань  є  правом кредитора, направленим на захист в суді його порушеного права.

         Саме тому,  право банку на дострокове повернення  всієї суми кредиту є необмеженим, та може бути застосоване ним за умов будь-якого прострочення виконання зобов’язання позичальником. Судова практика з даного питання однозначна та досить стала, а отже, отримуючи кредит, позичальник повинен розуміти законність та об’єктивність такої вимоги з – боку банку, та бути готовим до можливості банку користуватись даним правом.

Незважаючи на вражаюче великі відсотки, комісії, страхування та інші додаткові платежі, фізичні та юридичні особи все частіше звертаються до банківських установ для отримання кредитів. Однак, не слід забувати, що  при  отриманні кредитних коштів повертаються не лише кошти  банку, але і власні у вигляді процентів комісій та інших платежів. Сума таких плат буває в декілька разів більше, ніж сума одержаних коштів.

Суддя

господарського суду

 Луганської області                                                        Т.А. Василенко