Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Відповідно до статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції Закону №4212 – VI від 22.12.2011, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об’єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об’єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси. До цього майна відносяться, зокрема, грошові кошти та інші замінні речі, які мають ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюються числом, вагою, мірою.
Виключення з цього правила зазначені в частині 10 статті 42 Закону про банкрутство, а саме – зерно, що зберігається на зерновому складі банкрута, включається до складу ліквідаційної маси після повного повернення зерна поклажодавцям за всіма складськими документами на зерно, виданими таким суб’єктом господарювання.
Індивідуально визначене майно, що належить банкруту на підставі речових прав, крім права власності і господарського відання, не може бути включене до складу ліквідаційної маси.
Майно, щодо якого боржник є користувачем, балансоутримувачем або зберігачем, повертається його власнику відповідно до закону або договору.
Державне майно, яке не увійшло до статутного капіталу господарського товариства у процесі приватизації (корпоратизації) та перебуває на балансі банкрута, не включається до складу ліквідаційної маси.
В частині 9 статті 42 Закону про банкрутство чітко зазначено, що суб’єкт управління таким майном, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом у встановлений частиною 1 статті 37 Закону 12-ти місячний строк проведення ліквідаційної процедури, має прийняти рішення щодо подальшого використання цього майна.
В Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в попередній редакції від 30.06.1999р. №784 –IV було визначено, що майно банкрута, яке є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
На відміну від попередньої редакції, в ч.4 ст. 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону від 22.12.2011 №4212-VI чітко зазначено, що майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов’язаннями, які воно забезпечує.
Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.
Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов’язаних з утриманням, збереженням та продажом предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.
За наявності у складі майна банкрута майна, виключеного з обороту, ліквідатор зобов’язаний передати його відповідним особам в установленому порядку.
Ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів у встановленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.
Активи, включені до складу іпотечного покриття, не включаються до ліквідаційної маси емітента таких облігацій та управителя іпотечним покриттям. Відчуження цих активів, у тому числі примусове, здійснюється в порядку, передбаченому законом про іпотечні облігації.
Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням його до банкрутства – до власника (в т.ч. співвласника) або службової особи юридичної особи – суб'єкта господарської діяльності, які, виходячи із організаційно-правової форми відповідної юридичної особи, мають відповідні владні повноваження.
Найбільші складнощі виникають у проведенні ліквідаційної процедурі та визначенні ліквідаційної маси по справах, у яких банкрут залишився на тимчасово окупованих територіях Луганської області, які не контролюються органами державної влади України.
Робота ліквідатора по таких справах фактично паралізована, оскільки провести інвентаризацію майна банкрута, аналіз фінансово – господарської діяльності а також здійснити аналіз на предмет виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неплатоспроможності не вважається можливим.
Зазначене унеможливлює проведення ліквідаційної процедури у визначений законом спосіб та у встановлений строк.
Суддя господарського суду
Луганської області О.С. Палей
_03_03.png)
