Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Правове регулювання форс-мажорних обставин
Тема форс-мажору в останні два роки набула актуальності в зв’язку із соціально-політичними подіями у державі, які певним чином впливають, а в деяких випадках взагалі роблять неможливим здійснення господарської діяльності.
Тому розглянемо загальні положення та праве регулювання цього поняття.
З точки зору етимології слово «форс-мажор» від франц. force majeure, лат. vis maior – вища сила.
Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України).
Разом з тим, Цивільний кодекс України взагалі уникає цього поняття, визначаючи у ст. 617 підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання випадок або непереборну силу.
Господарський кодекс України також уникає цього поняття, однак у ст. 218 зазначає, що непереборною силою є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності.
Частиною 2 статті 4 Цивільного кодексу України визначено, що Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - Закон).
Визначення форс-мажору дається у Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні».
Відповідно до ч. 2 ст. 141 вказаного Закону форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Таким чином, діючим законодавством України визначено поняття форс-мажору, при чому, це поняття ототожнюється з поняттям «обставини непереборної сили», яке вживається у Цивільному та Господарському кодексах України.
Особливістю таких обставин є те, що сторона яка зазнала впливу форс-мажору звільняється від відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов’язань.
Але не всі обставини, які унеможливлюють виконання зобов’язань, можливо віднести до форс-мажору. Є також обставини, які відносяться до комерційного ризику і не можуть вважатися форс-мажором. Так, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що обставинами непереборної сили не вважаються порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язань товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні:
- вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин;
- мають надзвичайний характер;
- є невідворотними;
- унеможливлюють виконання зобов’язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Необхідно зазначити, що форс-мажорні обставини не мають «преюдиціальний» (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні, сторона яка посилається на дію форс-мажорних обставин повинна це довести.
Іншими словами, сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те що вони є форс-мажорними і що немаловажне, що ці обставини є форс-мажором саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин довести їх надзвичайність та невідворотність.
Умовно можливо розділити форс-мажорні обставини на три групи:
1)природні явища – це виняткові погодні умови та стихійні лиха (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту).
Мають об’єктивний характер. Наприклад, доцільно передбачити в договорі на автомобільні перевезення виникнення форс-мажорних обставин, які об’єктивно обмежують автомобільний рух (у зимовий період це нагромадження снігу) та відповідні дії сторін у разі виникнення таких обставин;
2) обставини соціального (публічного) характеру (страйк, локаут, дія суспільного ворогу, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, масові заворушення, громадська, демонстрація, протиправні дії третіх осіб тощо).
Необхідна реальна оцінка тих чи інших соціальних подій з точки зору їх потенційної загрози виконання сторонами зобов’язань за господарським договором.
Наприклад, не всі страйки та/або масові заворушення, демонстрації тощо можливо віднести до форс-мажору по конкретному договору. Також, доцільним є уникнення ситуації, коли так званий «форс-мажор» є прямим наслідком дії (правомірної, а частіше неправомірної) однієї із сторін господарського договору;
3)дії влади (введення ембарго, заборони, квоти тощо).
При укладенні договору сторони можуть реально оцінювати потенційні загрози прийняття того чи іншого нормативного акту, що зробить неможливим виконання зобов’язань за договором.
Те що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
В України наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, у відповідності до статей 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» № 671/97-ВР від 02 грудня 1997 року (із змінами та доповненнями), шляхом видачі сертифіката.
На необхідність доведення обставин форс-мажору також вказується в Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980, яка набула чинності для України 01.02.1991. В статті 79 зазначеної Конвенції більше детально визначено порядок дій сторін щодо звільнення від відповідальності у випадку виникнення форс-мажору.
У деяких випадках єдиним належним доказом наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Наприклад, відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), із зазначенням компетенції ТПП України та регіональних ТПП, форми заяви, необхідних документів, строків видачі сертифікату тощо, визначено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який затверджено рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5).
Суддя господарського суду
Луганської області В.В. Корнієнко
_03_03.png)
