Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА КРЕДИТНОГО ДОГОВОРУ
Побудова та розвиток економічно незалежної правової держави неможливі без розроблення відповідних програм економічного розвитку суб’єктів господарювання та їх підтримки на законодавчому рівні. Особливу роль в цьому питанні сьогодні відіграє кредитування.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Предметом цього договору є грошові кошті в національній або іноземній валюті. Враховуючи це, законодавець у частині 1 статті 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначив коло осіб, які можуть надавати даний вид послуг, а саме: фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.
Кредитний договір є двостороннім, оскільки породжує обов'язок кредитодавця надати кредит та обов'язок позичальника його повернути, та сплатити проценти за користування ним.
Встановлення обов'язку позичальника сплатити кредитодавцю проценти за користування кредитними коштами, означає, що договір кредитування є у всіх випадках оплатним. Розмір процентів, порядок їх сплати визначаються у договорі залежно від групи кредитного ризику, ступеня забезпеченості, строку користування кредитом, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, облікової ставки та інших факторів.
Кредитний договір укладається у письмовій формі незалежно від суб’єктного складу або суми кредиту.
Відповідно до статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.
Непоодинокими є випадки, коли банки або інші фінансова установа (кредитодавці) розроблюють та пропонують клієнтам власні типові форми договору, умови якого однакові для будь-якого звичайного клієнта та не змінюються банком на вимогу останнього. З огляду на вказане договір кредитування набуває ознак договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу України)., а тому споживач послуг банку, бажаючи укласти договір, не має можливості впливати на його умови, у тому числі ініціювати зміну процентної ставки.
Крім цього, до договорів кредиту застосовуються ті положення Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносин позики.
У цьому зв'язку на перший план виходять норми статті 1048 Цивільного кодексу України, відповідно до яких розмір і порядок одержання позичальником відсотків встановлюється договором.
Отже, розмір відсотків за кредитом, як одна з істотних умов договору, повинен бути встановлений сторонами кредитного договору в узгодженому порядку.
У той же час частина правових норм, що регулюють відносини позики, в силу специфіки кредитного договору не можуть бути застосовані до нього. Так, по-різному визначаються в кредитному договорі та договорі позики суб'єктний склад та предмет договору (ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1054 ЦК). Відрізняються також момент набрання чинності (ч. 2 ст. 1046, ч. 1 ст. 1054 ЦК), форма (ст. 1047, ст. 1055 ЦК), умови надання коштів (ст. 1048, ст. 1056-1 ЦК), можливість односторонньої відмови у наданні або одержанні кредиту (ст. 1056 ЦК), заборона збільшення процентної ставки за кредитним договором (ч. 2 ст. 1056і ЦК).
Кредитний договір має консенсуальний характер, оскільки на відміну від договору позики набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов (ч. 1 ст. 638 ЦК). Це надає кредитному договору значних переваг порівняно з договором позики, який у силу своєї реальності не передбачає обов'язку позикодавця передати позичальнику суму позики і відповідно позичальник не вправі вимагати від позикодавця такої передачі, що особливо незручно при здійсненні підприємницької діяльності. Особливістю консенсуальної природи кредитного договору є те, що законом допускається одностороння відмова від надання або одержання кредиту за вже укладеним договором.
Відповідно до частини 3 статті 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Таким чином строк дії договору є істотною умовою.
Необхідно звернути увагу та розмежувати поняття «строк дії договору» та «строк виконання зобов’язання».
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зазначена норма, зокрема, стосується як строку надання кредиту, так і строку його повернення та сплати відсотків за його користування.
В статті 631 Цивільного кодексу України зазначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За порушення зобов’язань за кредитним договором сторони несуть відповідальність у вигляді стягнення неустойки і відшкодування збитків. При кредитуванні підприємств та організацій велике значення відіграє зміцнення кредитної дисципліни, яка має на меті своєчасне погашення кредиту і сплати відсотків за його користування а також суворе додержання позичальниками всіх інших умов договору. В разі порушення кредитної дисципліни до клієнта можуть застосовуватися наступні види санкції: сплата банку підвищених відсотків з прострочених позичок, припинення кредитування з правом дострокового одностороннього розірвання договору, дострокове стягнення раніше наданих позичок зі сплатою штрафних санкцій, тощо
Досить поширеною є практика, коли у кредитних договорах передбачається відповідальність позичальника за використання кредитів не за цільовим призначенням.
У свою чергу, банк несе відповідальність за несвоєчасну видачу кредиту, якщо це передбачено умовами кредитного договору, та відшкодовує збитки, завдані клієнту.
Кредити надаються суб’єктам господарської діяльності в безготівковій формі, за допомогою сплати платіжних документів із позичкового рахунку як у національній, так і в іноземній валюті в порядку, визначеному чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України, або за допомогою перерахування на розрахунковий рахунок позичальника, якщо інше не передбачене кредитним договором, а також у готівковій формі для розрахунків із здавачами сільськогосподарської продукції та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України і нормативно-правовими актами Національного банку України.
Певні особливості правового регулювання має комерційний кредит, які полягають утому, що він надається не за окремим цивільно-правовим договором, а в межах іншого договірного зобов’язання щодо передачі товарів, виконання робіт або надання послуг, суб’єктами якого можуть бути будь-які фізичні чи юридичні особи.
Суддя господарського суду
Луганської області О.І. Байбак
_03_03.png)
