Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Виконання судових рішень як завершальна стадія судового процесу
В Основному законі нашої держави чітко закріплений конституційний принцип обов’язковості судових рішень. З вказаною нормою кореспондується стаття 115 Господарського процесуального кодексу України, а також ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», вказуючи, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Виконання судових рішень здійснюється добровільно або примусово. Добровільне виконання рішення дозволяє уникнути зайвих витрат, зокрема, стягнення виконавчого збору, передбаченого ст.28 Закону України «Про виконавче провадження, та обмежень, встановлених цим законом.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у законі "Про виконавче провадження", що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 116 ГПК України регулює відносини з приводу виконання судових рішень. Так, статтею передбачено, що виконання судового рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Отже, основним виконавчим документом, на підставі якого відбувається виконання судового рішення є судовий наказ, який може бути пред’явлено до органів виконавчої служби лише у межах процесуального строку, встановленого законодавством. Так, відповідно до п.2 ч.1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» строк пред’явлення виконавчого документа до виконання становить один рік. Пропущений строк для звернення до органів виконавчої служби з метою виконання рішення може бути відновлено за умови звернення до господарського суду, який прийняв рішення. Судом відновлюється пропущений строк пред’явлення виконавчого документа до виконання лише за наявності поважних причин такого пропуску. Обов’язок доказування наявності таких причин покладається на сторону, яка звернулась із заявою про поновлення процесуального строку.
Законодавством передбачена можливість відстрочки, розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали та постанови. Розгляд вказаного питання відбувається у судовому засіданні за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або з ініціативи суду у десятиденний строк з викликом сторін, прокурора. Визначальним є те, що суд може відстрочити, розстрочити виконання рішення, змінити спосіб та порядок виконання рішення, ухвали та постанови лише у виняткових випадках, коли існують конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Термін «виняткові випадки» не має законодавчого закріплення, тому у кожній справі суд на власний розсуд встановлює, чи можуть обставини, на які посилається позивач (заявник), ускладнити або унеможливити виконання рішення.
Суддя господарського суду
Луганської області Р.М. Шеліхіна
_03_03.png)
