Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Наслідки невиконання договорів оренди державного та комунального майна.
В сучасних умовах розвитку договірних відносин наслідки невиконання договорів оренди державного та комунального майна викликають значний інтерес, у зв’язку з чим відповідні питання потребують додаткового висвітлення.
Виходячи із практики розгляду спорів, пов’язаних з порушенням зобов’язань за договорами оренди державного та комунального майна, можна відзначити, що найчастіше до господарського суду звертаються сторони з позовом в двох випадках: орендар невчасно сплачує чи взагалі не сплачує орендну плату; після закінчення договору оренди майно не передано чи передано з порушенням встановленого у договорі строку.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі — Закон) передбачено, що за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.
За порушення в сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України (далі ГК України), іншими законами та договорами (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Законодавством України встановлені наступні правові наслідки за порушення зобов’язань, у тому числі і орендних: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір, встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 № 42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08.
Крім того, слід мати на увазі, що з огляду на положення частини шостої статті 231, частини другої статті 343 ГК України та статей 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яким би способом не визначався в договорі оренди (найму) розмір пені за прострочення платежу за відповідним зобов'язанням, стягнуто може бути лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України.
За прострочення виконання зобов’язань з внесення орендної плати за договором оренди державного та комунального майна, сторони можуть вимагати стягнення інфляційних витрат та 3% річних, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З урахуванням положень частини другої статті 652 ЦК України можливість розірвання договору оренди (найму) пов'язується не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті ЦК України при істотній зміні обставин.
Статтею 27 Закону визначено правило, згідно з яким орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди – у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії чи відмови від його продовження.
Статтею 785 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) також передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.
Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов’язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (пеня).
Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов’язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Таким чином, можна допустити виникнення ситуації, коли орендар відповідно до умов договору має сплатити «загальну» неустойку (штраф, пеню) за неналежне виконання умов договору оренди та подвійний розмір орендної плати за невчасне передання чи не передання об’єкту оренди за договором.
Враховуючи викладене вище, можливо зробити висновок, що законодавство України передбачає досить великий перелік наслідків невиконання договорів оренди державного та комунального майна, які за своєю суттю практично не відрізняються від наслідків невиконання звичайних договорів оренди майна.
Застосування наслідків невиконання договорів оренди державного та комунального майна перш за все залежить від характеру порушення зобов’язань за договором та правовідносин між сторонами.
Суддя А.В. Секірський
_03_03.png)
