Порядок оформлення заяв про порушення провадження у справах про банкрутство за нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону від 22.12.2011 №4212-VI

«Порядок оформлення заяв про порушення провадження у справах

про банкрутство  за нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону від 22.12.2011 №4212-VI».

            У зв’язку з  тим, що з 19.01.2013 вступив в законну силу Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011 №4212-VI (далі – Закон №4212), деяких відмінностей зазнав порядок оформлення заяв про порушення справи про банкрутство боржника.      

Відповідно до ст. 1 Закону №4212, боржник – це  суб’єкт підприємницької діяльності (юридична особа або фізична особа – підприємець), неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов’язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.  Фізична особа - підприємець є боржником лише за зобов’язаннями, які виникли у неї у зв’язку зі здійсненням підприємницької діяльності. Боржником не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо).

Слід відзначити, що у зв’язку з неспроможністю боржника виконати свої зобов’язання перед кредиторами справа про банкрутство порушується за заявою кредитора або спільною заявою кількох кредиторів, така заява підписується всіма кредиторами, які об’єднали свої вимоги до боржника, а у випадках загрози неплатоспроможності, коли виконання зобов’язань перед одним кредитором може призвести до неможливості сплати боргів іншим кредиторам, або у випадку якщо вартості майна боржника, який ліквідується власником, недостатньо для задоволення вимог кредиторів,  - за заявою самого боржника.  

            За подання заяви про порушення справи про банкрутство, як кредитором так і боржником,  сплачується судовий збір в розмірі та у порядку, визначеному  п/п13 п.2 ст.4  Закону України «Про судовий збір» -  це п’ять мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч.3 ст. 10 Закону №4212 справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, одночасно підтверджені й судовим рішенням, що набрало законної сили, й постановою про відкриття виконавчого провадження. До складу цих вимог, у т.ч. щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Заява про порушення справи про банкрутство боржника складається в письмовій формі та подається до господарського суду за місцезнаходженням боржника, така заява повинна містити наступні відомості:             найменування господарського суду, до якого подається заява; ім’я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);  ім’я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності);   виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви (ч.1 ст.11 Закону № 4212).

Заява про порушення справи про банкрутство боржника має бути документально обґрунтованою,  тобто до неї мають бути додані таки докази (ч. ч. 2, 6, 7, 8  ст.11 Закону № 4212):  докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті;  довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).

Заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.

 До заяви кредитора  обов’язково  додаються: копія  виконавчого документа; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів; до заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку.

Боржник, при подані заяви про власне банкрутство, має додати до неї наступне: установчі документи боржника - юридичної особи; бухгалтерський баланс боржника на останню звітну дату;  перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора – його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов’язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов’язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна; перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім’я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов’язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором; довідку органів приватизації (органів, уповноважених управляти об’єктами державної власності) стосовно наявності або відсутності на балансі підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство, державного майна, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшло до його статутного капіталу; перелік осіб, що мають невиконані зобов’язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов’язань, терміну виконання та підстав виникнення; відомості про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити; відомості про всі рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать боржнику, їх реквізити; протокол загальних зборів (конференції) працівників боржника, відповідне рішення первинної профспілкової організації боржника (за наявності кількох первинних організацій - їхнє спільне рішення), на яких обраний представник працівників боржника для участі у справі про банкрутство, якщо такі збори (конференція) відбулися до подачі заяви боржника до господарського суду; копію спеціального дозволу на провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею, а в разі закінчення терміну дії такого дозволу - довідку про наявність у боржника матеріальних носіїв секретної інформації (технічної документації, виробів, їхніх дослідних зразків тощо); рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство; й інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом. 

Якщо заявником (кредитором або боржником) правильно оформлено заяву про порушення справи про банкрутство боржника, та до неї додано всі вище перелічені документи та відомості, господарський суд обов’язково прийме таку заяву до розгляду та призначить підготовче засідання суду на якому й буде прийнято рішення про порушення справи про банкрутство боржника.

Суддя господарського суду

Луганської області                                                                                               М.Ю. Ковалінас