Правові наслідки недійсності правочину

Правові наслідки недійсності правочину.

Розділ IV глава 16 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України) регулює правочини в господарському судочинстві

         Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво – чи багатосторонніми.

Правочинам, на відміну від деяких інших підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, притаманне правомірне вольове вчинення особою, яка має належний статус суб'єкта цивільного права, юридичних дій, спрямованих на свідоме створення конкретного цивільного правового результату для себе або інших осіб.

Суб'єктом правочину може бути будь-який суб'єкт цивільного права, який має достатню правоздатність та дієздатність.

             Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, визнання правочину недійсним можна порівнювати з встановленням факту, що має юридичне значення, оскільки до моменту визнання правочину недійсним існує юридичний факт, з яким пов‘язується виникнення правочину, а з визнанням правочину недійсним пов‘язується виникнення зобов‘язання щодо повернення отриманого за цим правочином.

Якщо за правочином не здійснено часткове або повне виконання, то визнання його недійсним виконуватиме попереджувальну функцію і існує можливість передання майна, виконання робіт або надання послуг без достатньої для того правової підстави.

У такому разі особа повинна звертатися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним і про застосування наслідків такої недійсності

             Частиною 2 пункту 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що у  разі визнання правочину недійсним кожна з його сторін зобов‘язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого  повернення, зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

             Згідно з ч. 2 ст. 216 ЦК України, якщо у зв‘язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

            Недійсність правочину може бути встановлена судом за позовом заінтересованих осіб. З моменту набрання судовим рішенням законної сили відповідний правочин вважається недійсним. Але юридичні наслідки такого правочину не зникають у силу визнання правочину недійсним.

            Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін (ч. 4 ст. 216 ЦК України).

            Крім того, суд, розглядаючи ту чи іншу справу, у разі виявлення ознак нікчемності правочину може застосувати відповідні правові наслідки за власною ініціативою, тобто навіть тоді, коли такі вимоги не містяться в позові.

Суддя господарського суду

Луганської області                                                                                Л.Л. Лазненко