Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Забезпечення позову – це гарантія реального виконання рішення суду як засобу захисту прав позивача.
Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд має право вжити заходів щодо забезпечення позову, перелік яких міститься в статті 67 Кодексу.
Позов забезпечується:
1. накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;
2. забороною відповідачеві вчиняти певні дії;
3. забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
4. зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Так, із змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України можна дійти до висновку, що забезпечення позову застосовується лише на вимогу сторони (позивач, відповідач), прокурор або за власною ініціативою суду.
Разом з тим, відповідно до ст. 26 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача, також мають таке право.
Вказана позиція також викладена у постанові Пленумі Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову».
Звернення до суду з заявою про забезпечення позову можливе на будь-якій стадії провадження по справі: при подачі як основного, так і зустрічного позову, при розгляді справи в суді першої інстанції, апеляції або касації. Разом з тим, відмова у задоволенні такої заяви не є перешкодою для повторного звернення з новою заявою про забезпечення позову, якщо змінилися певні обставини. Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думок.
У той же час Господарського процесуального кодексу України не передбачає можливості прийняття заходів щодо забезпечення позову до подання позовної заяви Разом з тим, господарський процесуальним кодексом України до подання позову до суду можна подати заяву про застосування запобіжних заходів.
Важливе значення при розгляді господарським судом питання про вжиття забезпечення позову має збереження балансу інтересів усіх учасників спірного правовідношення. Тому необхідність вжиття заходів до забезпечення позову має бути належним чином мотивована.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття цих заходів з урахуванням:
1. розумності і адекватності вимог заявника;
2. забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу;
3. здібності такого заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
4. імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна вказати причини, за наявності яких вона просить суд вжити такі заходи, та обґрунтувати їх документально. Умовою застосування заходів забезпечення позову щодо вимог майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі гроші, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.
Так, заявником обов'язково повинно бути надано докази наявності таких фактичних обставин, наприклад, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
В Постанові № 16 зазначено, що це може бути продаж майна або підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання та інше.
При цьому, якщо заявник буде посилатися тільки на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без відповідного обґрунтування, суд не бути вважати це достатньою підставою для задоволення заяви.
На практиці виконати ці вимоги складно, але можливо: так ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2015 у справі № 910/30325/15 суд прийняв заходи до забезпечення позову, вважаючи достатніми докази, подані позивачем, і наклав арешт на нерухомість відповідача на тій підставі, що така нерухомість їм була виставлена на продаж.
Крім того, в постанові Вищого господарського суду України від 17.02.2015 у справі № 910/22285/14 обґрунтованим для забезпечення позову суд також вважає обставина, коли загальна заборгованість відповідача перед кредиторами становить значну суму і якщо існують інші господарські спори, в яких він також є відповідачем.. оскільки це, на думку суду, свідчить про його складне фінансове становище, яке вказує на можливі складності виконати рішення суду у цій справі в разі задоволення позову. Вжиття заходів щодо забезпечення позову є правом, а не обов'язком суду.
Адекватність заходів по забезпеченню позову, яке застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких воно застосовується. Таке відповідність суд оцінює з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке потрібно накласти арешт.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні спричинити повне припинення господарської діяльності відповідача, якщо така діяльність в свою чергу призведе до погіршення стану майна, що належить йому або зниження його вартості.
Таким чином, позивачу потрібно переконати суд у тому, що його доводи про вжиття заходів забезпечення позову та обраний ним спосіб такого забезпечення є необхідними, розумними, обґрунтованими, адекватними і пропорційними.
Враховуючи позицію Вищого господарського суду України суд, вирішуючи питання про забезпечення позову, виходить з розміру заборгованості та терміну її прострочення.
Найчастіше позивач просить застосувати забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача або інше майно, яке належить відповідачу на праві приватної власності.
При цьому, позивач повинен в заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно чи грошові кошти відповідача обмежувати розміром суми позову та судових витрат.
Крім того, заявнику слід звертати увагу на те, що накладення судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачено, оскільки судом може бути накладено арешт лише на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахункам відповідача.
За позовами про визнання права власності або витребування майна арешт може бути накладено лише на індивідуальне визначене майно, і тільки на те, що відноситься до предмету спору. У такому разі в ухвалі про забезпечення позову повинні бути вказані ознаки, які ідентифікують відповідне майно і відрізняють його від іншого (однорідного або подібного) майна. При необхідності вказується місцезнаходження цього майна.
У спорах про витребування майна в ухвалі про накладення арешту на майно боржника суд повинен чітко охарактеризувати ознаки, за якими той чи інший предмет відрізняється від подібних.
Тому для того, щоб мати можливість накласти арешт на майно боржника, суду необхідно вказати його рід, вид, інші ідентифікуючі ознаки, його місцезнаходження і бажано надати документи, які свідчать про належність цього майна відповідача.
Також заявникам слід пам'ятати, що для того, щоб заява про забезпечення позову було розглянуто судом, за його подання потрібно сплатити судовий збір відповідно до приписів Закону України «Про судовий збір».
Суддя С.В.Вінніков
_03_03.png)
